Реставрація Вівтаря Церкви с.Таухе

Перед Різдвом закінчувались реставраційні роботи у церкві села Гьорсдорф. Я виводив останні чіткі лінії на вівтарі. Посеред церкви вже стояла прикрашена Різдвяна ялинка. Від променів сонця, які проникали через церковні вікна, вівтар сяяв відновленими образами та орнаментами. На душі було радісно і спокійно. Пам'ятаю, як у ті хвилини мені хотілося запалити свічки, щоб уявити і побачити якою буде Різдвяна служба у церкві. Наступного дня мені потрібно було поїхати до церкви у селі Таухе, де потребувалося виконати незначні малярні роботи. У Таухе я ще не був. В голові крутилася думка: а який він, церковний вівтар у Таухе? Які образи та орнаменти прикрашають його? Ранок наступного дня видався пасмурним. Дорога до Таухе пролягала через притрушені снігом поля. Великі дерев'яні церковні двері скрипом порушили тишу. Мене вразило те, що права і ліва сторони вівтаря мали великі площини. Відтінки сірого кольору, яким була повністю замальована поверхня барокового вівтаря церкви Таухе, зовсім не відповідали стилю того часу. Що це таке? Чому вівтар виглядає таким спустошеним? І чому усе здається таким сірим та холодним? Панування холодної сірості викликало дивні емоції. Я був переконаний, що так не може бути, адже це ж церква. Тут повинні бути образи. Після погодження зі священиком, мною були зроблені перші спроби зняття пошарових пофарбувань. З-під полону сірого кольору виринали відтінки синього та червоного кольорів. Першим розкритим фрагментом була права долоня образу Іоанна Богослова. Так символічно він подав нам руку .